Джессіка Тенді
Оригінальне ім'я: Jessica Tandy
Професія:
- actor
Дата народження: 07.06.1909
Місце народження: Лондон, Англія
Біографія: Джессі Еліс "Джессіка" Тенді (7 червня 1909 – 11 вересня 1994) була англо-американською театральною та кіноакторкою.
Вона вперше з'явилася на лондонській сцені у 1926 році у віці 16 років, граючи, крім іншого, Кетрін у п'єсі з Лоуренсом Олів'є у ролі Генріха V та Корделію у постановці з Джоном Гіледжем у ролі короля Ліра. Також вона працювала у британських кінофільмах. Після розлучення з Джеком Гокінсом вона переїхала до Нью-Йорка, де познайомилася з канадським актором Х'юмом Кроуном, який став її другим чоловіком та частим партнером на сцені й екрані.
В 1948 році вона отримала премію Тоні за виконання ролі Бланш Дюбуа в оригінальній бродвейській постановці "Трамвай "Бажання"", поділивши нагороду з Кетрін Корнелл (яка була відзначена за роль в "Антоні і Клеопатра") та Джуді Андерсон (за роль Медеї). Протягом наступних трьох десятиліть її кар’єра розвивалася нерегулярно і включала значущу роль у фільмі Альфреда Гічкока "Птахи" (1963) та виступ у п’єсі "Гра в джин" (граючи у двохперсонній виставі разом із чоловіком Кроуном), за що вона отримала другу премію Тоні в 1977 році. Вона разом із Кроуном була учасницею оригінальної акторської трупи театру Гатрі.
У середині 1980-х років вона пережила відродження кар’єри. Вона з'явилася разом із Х'юмом Кроуном у бродвейській постановці "Фоксфайр" у 1983 році та її телевізійній адаптації чотири роки потому, за що отримала й премію Тоні, й премію Еммі за роль Енні Нейшнс. Під час цих років вона знімалася у фільмах, таких як "Кокон" (1985), теж разом із Кроуном.
Вона стала найстаршою акторкою, яка отримала премію Оскар за найкращу жіночу роль за фільм "Водіння пані Дейзі" (1989), за який також отримала премії BAFTA та Золотий глобус, а також була номінована на Оскар у категорії найкраща жіноча роль другого плану за фільм "Смажені зелені помідори" (1991). На вершині свого успіху її визнали однією з "50 найкрасивіших людей" за версією журналу People. У 1990 році їй діагностували рак яєчників, і вона продовжувала працювати до самого кінця життя.
Вона вперше з'явилася на лондонській сцені у 1926 році у віці 16 років, граючи, крім іншого, Кетрін у п'єсі з Лоуренсом Олів'є у ролі Генріха V та Корделію у постановці з Джоном Гіледжем у ролі короля Ліра. Також вона працювала у британських кінофільмах. Після розлучення з Джеком Гокінсом вона переїхала до Нью-Йорка, де познайомилася з канадським актором Х'юмом Кроуном, який став її другим чоловіком та частим партнером на сцені й екрані.
В 1948 році вона отримала премію Тоні за виконання ролі Бланш Дюбуа в оригінальній бродвейській постановці "Трамвай "Бажання"", поділивши нагороду з Кетрін Корнелл (яка була відзначена за роль в "Антоні і Клеопатра") та Джуді Андерсон (за роль Медеї). Протягом наступних трьох десятиліть її кар’єра розвивалася нерегулярно і включала значущу роль у фільмі Альфреда Гічкока "Птахи" (1963) та виступ у п’єсі "Гра в джин" (граючи у двохперсонній виставі разом із чоловіком Кроуном), за що вона отримала другу премію Тоні в 1977 році. Вона разом із Кроуном була учасницею оригінальної акторської трупи театру Гатрі.
У середині 1980-х років вона пережила відродження кар’єри. Вона з'явилася разом із Х'юмом Кроуном у бродвейській постановці "Фоксфайр" у 1983 році та її телевізійній адаптації чотири роки потому, за що отримала й премію Тоні, й премію Еммі за роль Енні Нейшнс. Під час цих років вона знімалася у фільмах, таких як "Кокон" (1985), теж разом із Кроуном.
Вона стала найстаршою акторкою, яка отримала премію Оскар за найкращу жіночу роль за фільм "Водіння пані Дейзі" (1989), за який також отримала премії BAFTA та Золотий глобус, а також була номінована на Оскар у категорії найкраща жіноча роль другого плану за фільм "Смажені зелені помідори" (1991). На вершині свого успіху її визнали однією з "50 найкрасивіших людей" за версією журналу People. У 1990 році їй діагностували рак яєчників, і вона продовжувала працювати до самого кінця життя.