Деббі Рейнольдс

Біографія: Мері Френсіс "Деббі" Рейнольдс (1 квітня 1932 — 28 грудня 2016) — американська акторка, співачка, бізнесвумен, кіногісторик і гуманітарійка. Вона була номінована на премію «Золотий глобус» як Найперспективніша новачка за роль Гелен Кейн у фільмі 1950 року «Три маленькі слова», а її проривною роллю стала перша провідна роль — Кеті Селден у фільмі «Співаючи під дощем» (1952). Інші успішні фільми включають «Справи Добі Гілліса» (1953), «Сюзанна ночувала тут» (1954), «Пучок радості» (1956, номінація на «Золотий глобус»), «Обслуговування по справі» (1956, перемога в Національному огляді кінокритиків як найкраща акторка другого плану), і «Таммі і холостяк» (1957), у якому її виконання пісні "Таммі" досягло першого місця у музичних чартах Billboard. У 1959 році вона випустила свій перший поп-музичний альбом під назвою Debbie.

Вона знялася у фільмах «Як завойовувався Захід» (1963) і «Нескорена Моллі Браун» (1964), біографічній стрічці про відому бурхливу Моллі Браун. Її виконання ролі Браун принесло їй номінацію на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль. Інші її фільми включають «Співаюча черниця» (1966), «Розлучення по-американськи» (1967), «Що трапилось з Гелен?» (1971), «Павутиння Шарлотти» (1973), «Мати» (1996, номінація на «Золотий глобус») і «Вперед-назад» (1997). Рейнольдс також була виконавицею в кабаре. У 1979 році вона заснувала Танцювальну студію Деббі Рейнольдс у Північному Голлівуді, яка працює і досі.

У 1969 році вона знялася у телевізійному шоу з власною назвою «Шоу Деббі Рейнольдс», за що отримала номінацію на «Золотий глобус». У 1973 році Рейнольдс зіграла в бродвейському відродженні мюзиклу «Ірен» і була номінована на премію Тоні як найкраща акторка в головній ролі в мюзиклі. Вона також була номінована на Денні премії Еммі за роль у «Подарунок любові» (1999) та на премію Еммі за роль матері Грейс, Боббі, у серіалі «Вілл і Грейс». На початку нового тисячоліття Рейнольдс привернула увагу молодшого покоління за роллю Еґгі Кромвелл у серіалі Disney «Геловінтаун». У 1988 році вона випустила автобіографію під назвою «Деббі: Моє життя». У 2013 році опублікувала другу автобіографію «Нескорена: Мемуари».

Рейнольдс займалася також кількома підприємницькими проєктами, включно з володінням танцювальною студією та готелем із казино в Лас-Вегасі, вона була завзятим колекціонером кінематографічної пам'ятки, починаючи з предметів, куплених на знаковому аукціоні MGM у 1970 році. Вона очолювала організацію «Таляни», присвячену питанням психічного здоров'я. Рейнольдс продовжувала успішно виступати на сцені, телебаченні та у кіно до своїх восьмидесятих років. У січні 2015 року вона отримала премію «Життєве досягнення» від Гільдії кіноакторів. У 2016 році їй присудили Гуманітарну премію імені Джин Хершолта від Академії кіномистецтва. Того ж року вийшов документальний фільм про її життя під назвою «Яскраве світло: Зірки Кері Фішер і Деббі Рейнольдс», прем'єра якого відбулася на HBO 7 січня 2017 року.

28 грудня 2016 року Рейнольдс була госпіталізована в Медичний центр Cedars-Sinai через медичну надзвичайну ситуацію, яку її син Тодд Фішер пізніше описав як «важкий інсульт». Вона померла того ж дня, через один день після смерті її доньки Кері Фішер.