Лена Олін

Біографія: Лена Марія Йонна Олін (народилася 22 березня 1955 року) — шведська акторка. Вона була номінована на премію «Оскар», «Золотий глобус», премію BAFTA та премію «Еммі».

Під керівництвом режисера Інґмара Берґмана вона дебютувала на екрані з невеликою роллю у його фільмі «Лице в лице» (1976). Після закінчення театральної школи Олін приєдналася до Королівського драматичного театру, а згодом зіграла ролі у фільмах Берґмана «Фанні і Олександр» (1982) та «Після репетиції» (1984). Вона отримала міжнародне визнання за роль вільнодумної художниці у фільмі «Невиносна легкість буття» (1988), що принесло їй номінацію на премію «Золотий глобус» у категорії «Краща акторка другого плану».

Олін отримала подальше визнання критиків за образ єврейської вцілілої у комедійній драмі «Вороги. Історія кохання» (1989), за що була номінована на премію «Оскар» як найкраща акторка другого плану, а також за роль жінки, що зазнавала насильства, у комедійній драмі «Шоколад» (2000), за яку отримала номінацію премії BAFTA як найкраща акторка другого плану. Серед інших її фільмів — «Пригоди Пікассо» (1978), «Гавана» (1990), «Ромео в крові» (1993), «Пан Джонс» (1993), «Дев'яті ворота» (1999), «Королева проклятих» (2002), «Казанова» (2005), «Читець» (2008), «Пам'ятай мене» (2010), «Мая Дардель» (2017) та «Дружина художника» (2019).

На телебаченні Олін зіграла роль агента КДБ Ірини Деревко в шпигунському трилері «Аліас» (2002—2006), яка принесла їй номінацію на премію «Еммі» за найкращу акторку другого плану у драматичному серіалі. Інші її телевізійні роботи включають ситком «Ласкаво просимо до Швеції» (2014—2015), драматичний серіал «Рив'єра» (2017—2020) і драматичний серіал «Мисливці» (2020—2023).