Майк Ніколс

Біографія: Майк Ніколс (народився як Михайло Ігор Пєшковський; 6 листопада 1931 – 19 листопада 2014) був німецько-американським режисером кіно та театру, продюсером, актором та коміком. Він відзначався здатністю працювати в різних жанрах і умінням виводити найкраще в акторах незалежно від їхнього досвіду. Кар'єру Ніколс почав у 1950-х роках у комедійній імпровізаційній трупі The Compass Players, попереднику The Second City у Чикаго. Потім він об’єднався зі своєю партнеркою по імпровізації Елейн Мей, утворивши комедійний дует Nichols and May. Їхні живі імпровізації на Бродвеї мали успіх і призвели до випуску трьох альбомів, перший з яких здобув премію «Греммі».

Після розпаду дуету у 1961 році Ніколс почав ставити п'єси. Він швидко здобув репутацію талановитого бродвейського режисера з схильністю до створення інноваційних постановок і вмінням отримувати від акторів відшліфовані виступи. Його дебютною п'єсою на Бродвеї стала «Боса на Парку» Ніла Саймона у 1963 році з Робертом Редфордом і Елізабет Ешлі. Наступного року він поставив «Luv», а у 1965 — іншу п'єсу Ніла Саймона «Незвичайна пара». За ці вистави Ніколс отримав премію Тоні. Майже за п’ять десятиліть він здобув свою шосту премію Тоні як найкращий режисер за римейк «Смерть комівояжера» у 2012 році. За свою кар'єру він поставив або спродюсував понад двадцять п’ять бродвейських п'єс.

У 1966 році студія Warner Brothers запросила Ніколса зняти його перший фільм «Хто боїться Вірджинії Вулф?» за участю Елізабет Тейлор і Річарда Бертона. Цей проривний і високо оцінений критиками фільм змусив оголосити Ніколса «новим Орсоном Веллсом». Фільм отримав 13 номінацій на Оскар і здобув п’ять нагород. Він також став касовим хітом і був найкасовішим фільмом 1966 року. Наступним фільмом Ніколса став «Випускник» 1967 року за участю тоді невідомого актора Дастіна Гоффмана, а також Анни Бенкрофт і Кетрін Росс. Ця стрічка також стала комерційним і критичним успіхом, ставши найприбутковішим фільмом 1967 року та здобувши сім номінацій на Оскар, а Ніколс отримав Оскар за найкращу режисуру. Серед інших його фільмів — «Ловець-22» (1970), «Плотські знання» (1971), «Сілквуд» (1983), «Працівниця» (1988), «Вовк» (1994), «Пташник» (1996), «Ближче» (2004) та «Війна Чарлі Вілсона» (2007).

Окрім Оскара, Ніколс здобув премію Греммі (перша для коміка, народженого поза США), чотири премії Еммі та дев’ять премій Тоні. Він також тричі отримував премію BAFTA. Інші його відзнаки включали вшанування на гала-концерті Лінкольн-центру у 1999 році, Національну медаль мистецтв у 2001 році, почесні відзнаки Центру Кеннеді у 2003 році і Премію AFI за життєві досягнення у 2010 році. Його фільми загалом здобули 42 номінації на Оскар і 7 перемог.