Оригінальне ім'я: Lucien Bérardini
Дата народження: 24.09.1930
Місце народження: Мартіг, Франція
Біографія: Люсьєн Берардині, народився 24 вересня 1930 року у Мартіґе і помер 13 жовтня 2005 року у Монпельє, був французьким альпіністом.
Люсьєн Берардині оволодів мистецтвом скелелазіння на скелях лісу Фонтенбло, а згодом на крутих скелях Соуссуа. Усупереч аристократичному альпінізму з такими постатями, як Анрі де Сегонь, і професійному альпінізму, якому гіди є символічними фігурами, розвивається нова форма аматорського альпінізму, що походить з паризьких народних кіл: "шибайгольський" альпінізм. Команда Роберта Параго і Люсьєна Берардині є яскравим прикладом цього. Нахабні, іконоборчі, не конформистські, вони символізують повоєнних альпіністів скромного походження, які, насміхаючись із конвенцій і правил, повалили стереотипи "ідеального альпініста". Сміливий, наполегливий, керований величезним бажанням бути і перевершувати себе, Люсьєн Берардині та Роберт Параго знайшли у скелелазінні шлях для виплеску своєї енергії.
Він увійшов до кола великих альпіністів, здійснивши перше сходження західної стіни Les Drus 19 липня 1952 року у компанії Гвідо Маньйоне, Адрієна Дагорі та Марселя Ленє, з інтенсивним використанням штучного альпінізму. У тому ж році він подолав перший маршрут без бівуаку на виступі Вокер (4208 м, найвища точка Великих Жорав), у компанії Мішеля Дюфрана. У 1953 році він відкрив маршрут на південно-східній стіні Мон Малле, а наступного року брав участь у французькій експедиції на південну стіну Аконкагуа, вершини висотою 6962 метри, розташованої в Аргентині. Цю експедицію, якою керував Рене Ферле, складали також Гі Пуле, Роберт Параго, П'єр Лесер, Едмонд Деніс і Адрієн Дагорі. Ця справа була успішною, але суворі умови сходження і погана погода спричинили у Люсьєна Берардині серйозні обмороження рук і ніг, які вимагали ампутацій. Проте саме зі своїм другом Робертом Параго він повернувся на вершини. Цей мотузковий дует, який став відомим, досягнув численних перших сходжень у Доломітових Альпах і масиві Монблан, наприклад, північної стіни Гран Капюшин у 1955 році.
Берардині не був гідом, але любив вести шлях і відкривати маршрут. Він знову вів своїх друзів П'єра Мазо і Роберта Параго по ущелинах Жонт цим літом. Знайомив молодь зі скелелазінням на крутих скелях Севен. Лейблів він не любив, але один він охоче визнавав — професійний альпініст, речник, як він недавно жартував, "Франції знизу на вершинах".