Батерфляй МакКвін

Біографія: Тельма «Баттерфляй» Маккуїн була американською актрисою. Спочатку вона була танцівницею, а у кіно вперше з'явилася в 1939 році в ролі Пріссі, служниці Скарлетт О'Хари, у фільмі «Віднесені вітром». Вона не змогла відвідати прем'єру фільму, оскільки вона відбувалася у кінотеатрі виключно для білих. Її часто задіювали в ролях служниць, і вона казала: «Мені не було байдуже грати служницю вперше, тому що я думала, що так входять у цю професію. Але коли я робила це знову і знову, мене це обурювало. Мені не було байдуже бути смішною, але мене не влаштовувало бути дурною». Вона продовжувала акторську кар’єру у кіно в 1940-х роках, а в 1950-х роках перейшла до телебачення. У 1938 році, виступаючи на Бродвейській сцені у комедії «What a Life», її помітила Кей Браун, скаут талантів для Девіда О. Селзніка, який тоді готувався до зйомок «Віднесених вітром» (вийшов у 1939 році). Браун рекомендувала Маккуїн пройти прослуховування для фільму. Після того, як Селзнік побачив її екранний тест, він не розглядав інших кандидатів, і Маккуїн отримала роль, яка стала її найвідомішою — Пріссі, простодушної служниці. Вона вимовляла знамениту фразу: «О, міс Скарлетт! Я нічого не знаю про народження дітей!» Її характерний високий голос помітив критик, описуючи його як «маленький голосок, що зникає на далекому обрії розуміння». Хоча роль була відомою глядачам, Маккуїн не любила грати цю роль і вважала, що вона принижує афроамериканців.

Вона також зіграла непомітну роль продавчині у фільмі «Жінки» (1939), що знімали після «Віднесених вітром», але випустили раніше. Під час Другої світової війни вона грала Баттерфляй, племінницю Рочестера і служницю Мері Лівінгстон у радіопрограмі Джека Бенні. Вона з’явилася у непомітній ролі у фільмі «Мілдред Пірс» (1945), де мала достатньо екранного часу, і зіграла роль другого плану у «Дуелях на Сонці» (1946). До 1947 року вона втомилася від етнічних стереотипів у ролях і припинила кар'єру в кіно.

Під час Другої світової війни Маккуїн часто виступала як комік на радіостанції Збройних сил у програмі Jubilee. Багато з цих трансляцій зараз доступні в Інтернет-архіві.

З 1950 по 1952 рік вона виконувала ще одну расово стереотипну роль у телесеріалі «Беулла». Вона грала подругу Беулли Оріоль, персонажа, створеного на радіо Рубі Дендрідж, яка потім замінила Маккуїн в телевізійному варіанті в 1952-53 роках. У легшому амплуа вона з'явилася в епізоді 1969 року шоу «Гра на побаченнях».

Приблизно в цей час пропозиції акторських ролей почали зменшуватися, і вона присвятила себе іншим заняттям, серед яких політична освіта. У 1975 році вона отримала ступінь бакалавра політичних наук у City College of New York. Маккуїн зіграла тітку Тельму, хрещену фею, в епізодах ABC Weekend Special «Сім бажань Джоанни Пібоді» (1978) та ABC Afterschool Special «Сім бажань багатої дитини» (1979); її роль у другому принесла їй премію Дейтайм Еммі за видатні індивідуальні досягнення в дитячому програмуванні. Остання значуща її роль була у фільмі 1986 року «Москіто Кост».